Алкідними смолами називаються складні поліефіри, модифіковані жирними кислотами олій, або самими оліями, або вищими синтетичними карбоновими кислотами.

Термін "акід" стався від комбінацій назв "спирт" (alcohol) і кислота (acid).

Із самого початку їх промислового виробництва в 1930 р. алкідні смоли швидко стали найважливішим типом синтетичних смол для ЛФМ. Навіть зараз вони становлять понад 40% світового виробництва синтетичних смол для ЛФМ (виключаючи полімерні дисперсії).   

Гучний успіх алкідних смол пояснюється ідеальним поєднанням властивостей складних поліефірів і олій. Поліефірний компонент відповідальний за фізичне (поверхневе) висихання й атмосферостійкість (Збереження блиску, брак пожовтіння та ін.), а олійний компонент — за гнучкість (внутрішня пластифікація) і, передусім, за здатність до окисного зшивання. Поряд із позитивними властивостями алкідних смол, як-от:

- самовідтвердження за кімнатної температури як однокомпонентні системи;

- дуже широкий спектр сумісності та розчинності;

- можливість практично безмежно змінювати властивості, вибираючи відповідну вихідну сировину та умови синтезу;

- гарне змочування пігментів;

- гарна здатність до розтягування, що призводить до якісного розподілу ЛФМ на поверхні;

- порівняно низька собівартість,

їм притаманні більшою або меншою мірою залежно від складу такі вади:

- незадовільна хімстійкість (особливо до лугів);

- підвищення крихкості та пожовтіння Пк з часом (навіть без світла);

- порівняно швидка втрата блиску (з вибіленням);

— порівняно повільне висихання (особливо за високого вмісту залишків жирних кислот).